Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 903/818/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

на рішення господарського суду Волинської області

від 23.09.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного

господарського суду від 02.12.2014 р.

у справі № 903/818/14 господарського суду Волинської області

за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до Волинського обласного територіального

відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення в частині та його скасування

за участю представників:

ДКП "Луцьктепло" - не з'явилися;

Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Новицький М.З.;

в с т а н о в и л а :

Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним п.п.2-4 рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.06.2014 р. № 24 "Про визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем норм матеріального та процесуального права (а.с.2-6).

Відповідач у справі - Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у письмових поясненнях заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішенні, повністю відповідають обставинам справи, крім того, рішення відповідає чинному законодавству України (а.с.24-27).

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.93-101).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності доказів вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в межах м. Луцька шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. рішення господарського суду Волинської області від 23.09.2014 р. залишено без змін (а.с.134-139).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлений позов задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (а.с.144-147).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

Рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.06.2014 р. № 24 "Про визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що ДКП "Луцьктепло", неправомірно нарахувавши плату за спожиту теплову енергію та послугу з постачання гарячої води споживачам м. Луцька згідно із затвердженими нормативами протягом 2013 року та І кварталу 2014 року без врахування показань лічильників, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в межах м. Луцька шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на ДКП "Луцьктепло" штраф за вчинення порушення, вказаного в п. 2 резолютивної частини рішення, у розмірі 15 000,00 грн.; зобов'язано ДКП "Луцьктепло" припинити порушення, зазначене у п. 2 резолютивної частини рішення, шляхом здійснення перерахунку плати за послуги з постачання гарячої води гр. Філіпчук Н.Ф. (м. Луцьк, проспект Відродження, 41Б/35) з врахуванням показників квартирного лічильника за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

Предметом спору у даній справі є дійсність зазначеного рішення.

Вважаючи оскаржуване рішення недійсним, позивач посилається на те, що у нього відсутній обов`язок щодо здійснення повірки квартирних засобів обліку теплової енергії та гарячої води, які є власністю фізичних осіб-споживачів, тому відповідач, вважаючи позивача особою, зобов'язаною здійснювати повірку, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Судами обгрунтовано не прийняті до уваги доводи позивача та відмовлено у задоволенні позову.

Так, в силу ч. 3 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Згідно п. 10 Правил, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показів засобів обліку.

Відповідно до п. 16 Правил, у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку, споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

У відповідності до п.п. 29, 32, Правил споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку, а виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Поряд з тим, згідно п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджений постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (чинним на момент прийняття рішення), витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

Умовами договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01.09.2009 р. (розділ 19 пункт 3), укладеного між ДКП "Луцьктепло" та гр. Філіпчук Н.Ф., саме на позивача, як виконавця послуг, покладається обов'язок контролювати установлені міжповірочні інтервали, проводити періодичну перевірку квартирних засобів обліку гарячої води і теплової енергії, забезпечувати їх обслуговування та ремонт (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж).

Таким чином, правильним є висновок судів про те, що саме на виконавця послуг (позивача) покладений обов'язок повірки засобів обліку.

Крім того, нарахування споживачам плати за послуги з постачання гарячої води та теплової енергії без врахування показників лічильників призвело до ущемлення прав та інтересів споживачів та до значного зростання витрат на послуги. Після приведення порядку нарахування плати у відповідність до договору, згідно з показниками лічильника, позивачем зменшено нарахування для гр. Москалюка К.П. у листопаді 2013 р. на 203,84 грн., для гр. Кочуро О.В. - 505,12 грн., для гр. Філіпчука К.П. - 3 393, 62 грн., для гр. Дзюрило А.Р. - 1 077, 53 грн.

Враховуючи наведене, дії позивача є порушенням конкурентного законодавства, передбаченим ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а рішення відповідача є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", п.п. 9, 29, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для визнання його недійсним.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 6, 50, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли правильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 23.09.2014 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. у справі № 903/818/14 господарського суду Волинської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Луцьктепло" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.